Успіх соціально-економічних і політичних
перетворень в Україні визначальною мірою
залежить від ефективної роботи органів
державної виконавчої влади та місцевого
самоврядування всіх рівнів. У свою чергу,
забезпечення ефективності державного
управління нерозривно пов'язано з
вирішенням проблеми компетентності та
професіоналізму державних службовців. Тому
організація ефективної системи
професійного навчання держслужбовців
розглядається як одне з першочергових
завдань, без розв'язання якого неможливо
піднести ефективність державного
управління.
Одним з центральних елементів цієї системи
є підвищення кваліфікації державних
службовців, і в першу чергу тих, які мають
досвід практичної роботи у центральних або
місцевих органах державної виконавчої
влади чи виконавчих органах місцевого
самоврядування на посадах відповідних
категорій, але через об'єктивні обставині,
зумовлені нинішнім соціально-економічним і
політичним становищем в Українській
державі, потребують суттєвого оновлення
знань, освоєння сучасних методів
державного управління на основі здобуття
відповідних вмінь та навичок (на сьогодні
таких держслужбовців в Україні переважна
більшість).
Комплексна програма підготовки державних
службовців, яка затверджена Указом
Президента України від 09.10.2000р. за №1212/2000,
серед низки проблем, що потребують
вирішення, визначає наступні:
- визнання
професійного навчання як обов’язкової
невід’ємної складової професійної
діяльності державних службовців та осіб з
кадрового резерву, роботи з персоналом та
розвиток гарантованих державою умов для
такого навчання;
- формування
змісту професійного навчання та
організація навчального процесу
відповідно до потреб економічного і
соціального розвитку держави на основі
впровадження сучасних наукових досліджень
та широкого використання вітчизняного й
іноземного досвіду у сфері державного
управління та державної служби.
Зміст навчання за професійними програмами
підвищення кваліфікації (ПППК) державних
службовців має бути спрямований на
оновлення та поглиблення соціально-гуманітарних,
політичних, правових, економічних,
управлінських та спеціальних фахових знань
та умінь, включаючи вивчення вітчизняного
та іноземного досвіду державного
управління та державної служби, фахового
досвіду, необхідного для осіб, які займають
посади певної категорії державних
службовців. Навчання за ПППК державних
службовців є, на теперішній час, основною
формою підвищення кваліфікації.
Окрім вирішення завдання фахового
удосконалення та оновлення знань і умінь
державних службовців, що займають посади
відповідних категорій в органах, на які
поширюється чинність Закону України "Про
державну службу", а також осіб,
зарахованих до кадрового резерву,
професійні програми покликані виконувати
ще одну важливу функцію – сприяти
запровадженню державної системи
проведення оцінки рівня кваліфікації
держслужбовців (атестації), однією з
рекомендацій якої має стати навчання за
ПППК. Такий директивний підхід в умовах
сучасної України, де переважна більшість
держслужбовців набула знань і досвіду
управлінської роботи ще за часів
тоталітарного суспільства і має
відповідний менталітет, є виправданим,
оскільки повне і одномоментне зникнення
елементів адміністративного спонукання
потреби у навчанні, так само, як і надання
суб'єктам навчання повної свободи у виборі
його форм і змісту, за нинішніх умов
означатиме втрату керованості кадровою
політикою у сфері державної служби.
Таким чином, навчання за професійними
програмами державних службовців (зокрема
I-IV та V-VII категорій) найближчим часом (на
певний термін) має стати основним видом
підвищення їх кваліфікації, а самі програми
– визначальним елементом державної
системи атестації, критерієм визначення
державних вимог до професійної підготовки
держслужбовців.
Життєвий цикл ПППК розрахований на час,
необхідний для одноразового проходження
навчання всіма державними службовцями, які
не мають фахової підготовки в галузі
державного управління. Термін дії
професійної програми буде визначатися
періодом, впродовж якого відбуватиметься
процес підвищення рівня (вирівнювання)
знань та вмінь тих державних службовців,
які закріпились і працюють в системі
державної служби, до рівня знань та вмінь,
набутих новою генерацією держслужбовців за
програмою підготовки магістрів у
освітньому напрямку “Державне управління”.
В подальшому підвищення кваліфікації
державних службовців пропонується
здійснювати шляхом їх участі у цільових
тематичних семінарах відповідно до
конкретних потреб відповідної організації
або певногодержслужбовця, а навчання за
ПППК здійснювати лише при:
- прийомі
уперше на державну службу (протягом першого
року роботи);
- зарахуванні
до кадрового резерву (з посади виконавця на
посаду керівника V-VI категорії або на посаду
вищої (I-IV) категорії);
- зайнятті
посад вищої категорії (зайнятті з посади
виконавця посади керівника V-VI категорії
або посади вищої (I-IV) категорії);
- за
рекомендацією чергової атестації, яка
проводиться не рідше одного разу на три
роки і є обов'язковою для кожного
державного службовця.
На нашу думку, державні службовці, які мають
освітньо-кваліфікаційний рівень магістра з
освітнього напрямку “Державне управління”
навчання за ПППК проходити не повинні.
Представлена ПППК державних службовців V-VII
категорій є документом, який визначає зміст
і структуру навчального плану підвищення
кваліфікації, зміст і обсяги навчальних
модулів його нормативної частини на основі
визначених завдань і функцій державних
службовців (схвалено та погоджено рішенням
Науково-методичної ради Головного
управління державної служби України від
04.03.2003р).
ПППК призначена для підвищення
кваліфікації державних службовців уперше
прийнятих на державну службу на посади V-VII
категорій, які не мають фахової підготовки
в галузі державного управління. Навчання за
ПППК має також здійснюватися при
зарахуванні держслужбовців до кадрового
резерву, зайнятті посад вищої категорії та
за рекомендацією чергової атестації, яка
проводиться не рідше одного разу на три
роки і є обов'язковою для кожного
державного службовця. Для фахівців, уперше
прийнятих на державну службу, підвищення
кваліфікації за професійною програмою має
відбутися протягом першого року служби.
Особам, які успішно пройшли атестацію за
професійною програмою, видається свідоцтво
про підвищення кваліфікації встановленого
державного зразка.
Мета навчання державних службовців V-VII
категорій за ПППК полягає в тому, щоб:
- надати і
оновити знання та вдосконалити і розвинути
вміння, необхідні для ефективного
виконання завдань професійної діяльності
на державній службі;
- привести
фахову підготовку у відповідність із
сучасними вимогами до професійної
кваліфікації державного службовця,
наблизити рівень базових знань та вмінь до
рівня магістрів державної служби;
- сформувати у
державних службовців мотивацію потреб у
постійному самоудосконаленні, вмінні
самостійно вчитися.
Тривалість підвищення кваліфікації за
професійною програмою складає 216 годин.
Програмою кадрового забезпечення
державної служби визначено, що строки
підвищення кваліфікації державних
службовців з відривом від роботи (в стінах
навчального закладу) не повинні
перевищувати 4-х тижнів.
Відповідно до вимог Положення про систему
підготовки, перепідготовки і підвищення
кваліфікації державних службовців,
методичних рекомендацій Головного
управління державної (ГУДС) служби щодо
розробки ПППК, програма побудована за
модульним принципом. Вона містить три
складові (загальну, функціональну і
галузеву), кожна з яких, в свою чергу, має дві
частини:
- нормативну,
обов'язкову для вивчення всіма слухачами у
всіх навчальних закладах;
- варіативну (вибіркову),
перелік навчальних модулів якої
складається з навчальних модулів, що
обираються навчальними закладами та
слухачами самостійно, виходячи з
конкретних потреб у навчанні.
Нормативна частина. Аналіз складу
державних службовців V-VII категорій,
виконаний за результатами вивчення:
- повноважень, функцій і структури
центральних та регіональних органів
державної влади, а також органів місцевого
самоврядування областей, міст і районів;
- повноважень і функцій голів селищних та
сільських рад (працівники та посадові особи
органів місцевого самоврядування
прирівняні до відповідних категорій посад
держслужбовців);
свідчить, що існує значна розбіжність у
рівнях складності виконуваних ними завдань
та мірі відповідальності за їх наслідки, а
також широке розмаїття у сферах діяльності
держслужбовців цих категорій.
Разом з тим, аналіз складу необхідних знань
і вмінь, а також відповідних навчальних
дисциплін (модулів), визначених при
проведенні аналізу потреб державних
службовців у навчанні], показав, що ці
особливості можливо врахувати при розробці
професійної програми. 3 урахуванням
сказаного, віднесення навчальних дисциплін
(модулів) до нормативної частини в програмі
здійснено на таких принципах:
- заохочення у
навчанні максимальної кількості слухачів.
Коло навчальних модулів повинно
забезпечувати набуття (оновлення,
поглиблення) знань та формування (удосконалення,
розвиток) вмінь, необхідних значною мірою
всьому масиву державних службовців
означених категорій, незалежно від
спеціальності за здобутою освітою, досвіду
попередньої (до вступу на державну службу)
роботи, характеру роботи (сфери діяльності)
на державній службі, віку, професійних та
особистісних якостей;
- оскільки навчання за
професійною програмою та атестація
державних службовців є одним з елементів (інструментів)
державної кадрової політики у сфері
державного управління, навчальні модулі
нормативної частини програми повинні
забезпечувати задоволення
загальнодержавних інтересів у сфері
удосконалення кадрів державної служби (рівень
професійної кваліфікації, патріотизму,
культури, гуманності, етики державного
службовця тощо).
Загальна складова. Вивчення та аналіз
чинних нормативних документів, результатів
наукових досліджень з проблем підвищення
кваліфікації, а також навчальних
матеріалів, розроблених закладами освіти,
яким надано право проводити підготовку і
підвищення кваліфікації державних
службовців (зокрема, навчальних центрів
підвищення кваліфікації), показало, що
серед питань, які стосуються вимог до
складових професійних програм, найменш
опрацьованими і обґрунтованими виявилися
питання визначення обсягу і змісту
загальної складової і, зокрема, її
нормативної частини.
Опанування загальної складової
професійної програми має сприяти розкриттю
базисних питань, що торкаються професійних
знань, умінь та особистих якостей
державного службовця, не пов'язаних
безпосередньо з механізмом реалізації
завдань та виконанням конкретних функцій у
певній галузі чи сфері діяльності (на
даному робочому місці). Основна мета
навчання за загальною складовою полягає у
наданні та поглибленні конкретних знань з
управлінських, правових, економічних,
соціально-гуманітарних дисциплін,
формуванні умінь їх застосовування у
практичній діяльності, а також корегуванні
світоглядних засад державного службовця
для забезпечення адекватного розуміння ним
своїх обов’язків і повноважень, які
викладені у професійно-кваліфікаційній
характеристиці.
Зміст загальної складової випливає із
Закону України "Про державну службу",
вищеназваного Положення та вимог до
держслужбовців, визначених Науково-методичною
радою при ГУДС. Насамперед, це:
- високий
рівень загальнокультурної освіченості,
громадської свідомості та
відповідальності, патріотизму;
- дотримання
вимог етики поведінки державних службовців
(ст.5 Закону України "Про державну службу"):
- сумлінне виконання обов'язків (самодисципліна)
;
- шанобливе ставлення до громадян,
керівників і співробітників;
- служіння інтересам державної служби і
турбота про репутацію держслужбовця;
- служіння національним інтересам України;
- невикористання службового становища у
власних інтересах та недопущення
корупційних дій;
- об'єктивність і неупередженість до
юридичних та фізичних осіб;
- недопущення проявів бюрократизму,
відомчості; місництва;
- оволодіння:
- знаннями з права, політології, економіки,
адміністрування, фінансів, кадрового
менеджменту, екології, соціальних та
гуманітарних наук;
- вмінням вільно орієнтуватися в соціально-політичному
просторі, добирати, аналізувати та
узагальнювати інформацію;
- аналітичним мисленням, розумінням сучасних
проблем менеджменту; технологією
адміністративної роботи; здатністю
продукувати нові ідеї, управлінські
рішення, соціальні технології.
Разом з тим, кожному держслужбовцю сьогодні
необхідні також знання, уміння та навички
для роботи в складних соціальних,
економічних і політичних умовах сучасної
України, які, попри унітарний устрій
держави, мають ще й яскраво виражену
регіональну специфіку (строкатість
національного складу та історичних
традицій, політичних уподобань населення,
його належність до різних віросповідань та
релігійних конфесій, різні рівні розвитку і
стану продуктивних сил та інфраструктури
регіонів, кліматичні, географічні та
екологічні умови, близькість чи
віддаленість зовнішніх кордонів тощо).
Вочевидь, для однаково успішної реалізації
управлінських функцій на всій території та
в усіх сферах діяльності державні
службовці мають володіти сучасними
науковими системними знаннями, а також
інструментарієм та відповідними
процедурами їх реалізації у вигляді
конкретних розпорядчих, консультативних та
дорадчих дій.
Беручи до уваги вищезазначене, до
нормативної частини загальної складової
програми включено такі навчальні модулі:
- ЗН-1. Основи теорії та історії державного
будівництва в Україні
- ЗН-2. Основи системного підходу до розгляду
складних соціально-економічних систем;
- ЗН-3. Державне управління і державна служба;
- ЗН-4. Правове забезпечення державного
управління і державної служби;
- ЗН-5. Державне регулювання економіки;
- ЗН-6. Політологічне, гуманітарне й соціальне
забезпечення державної служби;
- ЗН-7. Територіальна організація влади в
Україні
Функціональна складова. Положенням про
систему підготовки, перепідготовки і
підвищення кваліфікації державних
службовців визначено, що опанування
функціональної складової професійної
програми повинно допомогти державному
службовцеві у розв'язанні питань, що
визначаються його посадовими обов'язками
та узагальненими професійними завданнями,
тобто має здійснюватись через набуття
додаткових знань і умінь, що відповідають
вимогам до його професійного рівня На
відміну від загальної складової, цикл
дисциплін, що мають увійти до
функціональної складової, повинен сприяти
опануванню таких навчальних тем, які
дозволять державному службовцю розв’язувати
поставлені перед ним завдання, тобто
безпосередньо виконувати управлінські та/або
виконавчі функції і обов'язки, що визначені
в його посадових інструкціях.
Аналіз кадрового забезпечення органів
виконавчої влади і самоврядування
засвідчує, що державні службовці V-VII
категорій майже однаково часто обіймають
посади як керівників низової ланки (на
рівні населених пунктів сільської
місцевості та районів), так і основних
виконавців, які працюють на посадах
спеціалістів (на рівні областей, міст Києва
і Севастополя, а також центральних органів
влади). Ця особливість врахована в програмі
шляхом закладення до неї відповідного
дуалізму при визначенні змісту нормативної
частини функціональної складової.
Керівникам, насамперед, необхідно вивчити
та навчитися застосовувати основні
положення науки про управління персоналом,
психології (в т.ч. конфліктології) та
педагогіки, Public Relations, а виконавцям - питання
організації безпосереднього виконання
своїх функціональних (службових) обов'язків,
в тому числі з використанням засобів
обчислювальної та організаційної техніки,
правил діловодства, підготовки різних
документів, організації свого робочого
місця тощо.
Хоча не можна провести чіткої межі між
змістом загальної та функціональної
складових ПППК (певне взаємопроникнення на
рівні навчальних розділів і тем неминуче),
одним з формальних критеріїв віднесення
конкретного навчального модуля до
функціональної складової у програмі
полягає в тому, що основною метою навчання
за функціональною складовою є, в першу
чергу, оволодіння технологією:
- для
керівників: адміністративно-управлінської
роботи (методами розробки, прийняття,
оптимізації та контролю управлінських
рішень, управління персоналом, належне
забезпечення комунікативної функції, в
тому числі зв'язків з громадськістю);
- для
виконавців: адміністративно-виконавської
роботи (організації безпосереднього
виконання своїх функціональних (службових)
обов'язків, в тому числі з використанням
засобів обчислювальної та організаційної
техніки, правил діловодства, підготовки
різних документів, організації свого
робочого місця тощо.).
У підсумку навчання за цією складовою
особливого значення набуває формування
відповідних умінь, що може бути забезпечено
більшою, порівняно із загальною складовою,
питомою вагою інтерактивних методів
навчання (практичних, семінарських занять,
"круглих столів", дискусій, ділових та
рольових ігор тощо) з розглядом (обговоренням,
аналізом, розігруванням) конкретних
управлінських або виконавських ситуацій.
Має різнитись і методика викладання
модулів функціональної складової. Одна з
головних її особливостей полягає в тому, що
викладач повинен максимально сприяти
процесу навчання, а не одноосібно його
здійснювати. Використовуючи відповідні
методи, необхідно заохотити слухачів до
обміну відповідною інформацією, надати їм
можливість вчитися один у іншого,
пропонуючи слухачам нову інформацію,
відшукувати споріднені відомості, з якими
вони вже обізнані, та поєднувати нову
інформацію з уже відомою.
Нормативна частина функціональної
складової ПППК комплектується навчальними
модулями, з допомогою яких слід навчити
слухачів методів практичного застосування
управлінських наук, стимулювати у них
потребу використання сучасних технологій
організації процесів у сфері
адміністративного управління, сприяти
виробленню у державних службовців наукових
підходів до організації свого робочого
часу та робочого місця, сформувати потребу
у подальшому професійному
самоудосконаленні. Це мають бути наступні
модулі:
- ФН-1-1. Соціальні та психологічні аспекти
державного управління (для керівників);
- ФН-1-2. Організація діяльності державного
службовця (для виконавців).
Галузева складова програми повністю
компонується з варіативних модулів і має на
меті здобуття додаткових знань, умінь та
навичок з новітніх досягнень у певній
галузі чи сфері діяльності.
В цілому 50% загального обсягу навчального
часу складають дисципліни (модулі)
нормативної частини, 50% - варіативної.
За основу визначення переліку і змісту
навчальних модулів нормативної частини
ПППК були взяті розроблені Мінпраці
України і Головдержслужбою професійно-кваліфікаційні
характеристики посад державних службовців
(ПКХ). Результат аналізу розділів "завдання,
обов'язки та повноваження", "має право"
та "повинен знати" після
цілеспрямованої систематизації був
використаний для розробки змісту
навчальної програми підвищення
кваліфікації держслужбовців.
C Мельніков О.Ф.